__________________ Дом … ярче солнца играет золотом, построен на Гимлеи, дружина Достойных в нем пребывает, вечное счастье Им суждено… И вот пришел Он, Судья Великий, пришел Всевластный Владыка Мира… ( 64,65. Прорицание вёльвы)
Последний раз редактировалось Скинфакси, 02.01.2012 в 12:52.
1. В 1962 р. ім'я Б.Гмирі внесено до престижної Міжнародної енциклопедії «Whо іs whо». 2. У 80-х роках ХХ ст. фірма «Мелодія» разом із французькою фірмою випускала серію платівок під рубрикою «Из сокровищницы мирового исполнительского искусства», в якій Україну представляв лише Борис Гмиря. 3. В Інтернеті твори у виконанні Гмирi включені в найпрестижніші каталоги світу. 4. Протягом 1945—1982 рр. в колишньому СРСР (фірма «Мелодія», Москва) було випущено астрономічну кількість платівок із записами Б.Гмирі — 7 мільярдів примірників. 5. ЮНЕСКО в своєму Посланні від 11.09.2003 р. констатувало: "…Гмиря відомий як “Борис Великий” і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому. …Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури…". Борис Гмиря народився 23 липня (5 серпня) 1903 року в м. Лебедин(тепер Сумської області). Родина була такою бідною, що навіть хліб ділили ниткою. З раннього дитинства заробляв на хліб, працюючи де доведеться. Працював матросом на торговельних судах, кочегаром і вантажником в Севастополі, недоїдав. Носив вантажі по 5-6 пудів і травмував собі спину. Під час Голодомору 1932—1933рр. померли батько і сестра Гмирі, а матір співак чудом врятував. 1930 вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту, який з відзнакою закінчив 1935 році. 1935—1936 аспірант Харківського науково-дослідного інституту споруд. Встиг написати наукову статтю. Меморіальна дошка в Хаpківському унівеpситеті мистецтв
1939 теж з відзнакою закінчив Харківську консерваторію. Навчався вокалу у відомого педагога Павла Голубєва, учня славнозвісного Федеріко Бугамеллі. Водночас (від 1936) став виступати на сцені Харківського оперного театру. 1939—1957 — у Київському театрі опери та балету (з перервою). Від 19 вересня 1943 до 1 червня 1944 працював у Кам'янці-Подільському: спочатку в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після визволення Кам'янця-Подільського — у міському музично-драматичному театрі.