Сердце учится

[Panzer.Tolik]

из форумного общения часто рождаются неожиданные формулы
вот ответ на пост http://forum.roerich.info/showpost.p...&postcount=123

* * *
Созвучия с перстами жаждет лира.
Туда-сюда, пронзенные не-формой,
Снуются нити ткани мира -
Так вычурно и как проворно.
И все, лишь чтоб звучал скорей
Прекрасный гимн души твоей.

а вот ответ на вопрос Редна Ли http://forum.roerich.info/showpost.p...5&postcount=81

* * *
Камни и льды горние!

Можно ли цветы М.

Все до одного перечислить?

Ведь тут же появятся новые!

[Panzer.Tolik]

Від інквізиції до Бога
Далека і важка дорога.
Щоб шлях тернистий скоротити,
Любові путь завжди відкритий.

[Panzer.Tolik]

- В квартире я живу. - Я - в доме.
- Я в городе. - А я - в селе.
- А я, где б ни был, мыслью полон:
Живу на крошечной Земле!

И в городе, и средь природы
Я мчусь сквозь звездны небосводы.

[Panzer.Tolik]

Дай, Боже, врожайного року,
Щоб праця не марна була.
Землі дай вологи і соків
І сонця достатньо полям.

Ми просим, хай все буде вчасно -
Як треба, то дощ хай ллє рясно,
Як треба, то хай буде ясно,
Хай милість твоя не погасне.

[Panzer.Tolik]

В підземних печерах, кратерних озерах, замулених, запробкованих, без сонця тисячі років жив-не згасав, пломенів. Заточений, замурований, позбавлений голосу, на клітини пошматований, вірив, чекав, єдине незабране, сутність палаючу посилав-віддавав, чи марно, чи ні, не знав.

Дивувались, гадали, звідки прояви світла на дні, шукали, катували, серця вивертали, звідки тепло в кригах одвічних, де джерело невсихаюче, всевміщаюче, прощаюче, не знали, не розуміли, скреготіли, скаженіли, напружували всі сили, кам’яні брили накладали, себе не жаліли.

Як знайти, що сказати, чим утішити, невловиме, незгасиме, що в грудях горить, як віддати тому, кого немає? Хіба самому ним стати, всього себе, сутність свою віддати йому, хай чує, хай знає, горить-не вгасає не марно, не марно, не марно!*

XII.2010

в русском переводе "не марно" в завершении следует читать "не даром, не зря, не напрасно!"

[Panzer.Tolik]

Залиты лунным светом крыши,
По ним скользит легко-неслышно
Обычный человек, не вор.
На вид не спит, но ясный взор
Не разум освещает. Вздор?
А он идет, и разговор
С Луною безмолвной, с ветерком
Ведет. Но вспомнит ли о том,
Что сказано ему тайком,
Когда опять вернется в дом?

[Panzer.Tolik]

Мелькают юги, кальпы, манвантары.
Аккорды те же, все же каждый раз
По-новому звучат для нас гитары,
И темы вечные дух новых будят рас.

[Panzer.Tolik]

Светит свет во тьме сокрытый.
Он роняет жизни луч.

Дух, с материею слитый,
Озаряется лучом -
Это Космоса яйцо.

В лучезарном естестве -
Свет, огонь, тепло, дыханье.

Проявляется сознание,
И в едином веществе,
В океане капель света,
Мысль формирует миры
И законы мирозданья.

Сотворенные из света
Они свет собой являют.

Проявления различны,
Но единство нерушимо.

И единственного света
Отблеск видим в каждой форме.

май 2012

[Panzer.Tolik]

Завіт говорить: Все навколо
І нас самих створило Слово,
І навіть сам Творець - це Слово.
Воно усього є основа.

Яка потужна слова сила!
Який безмежний світ створила!
І нам доступна сила ця,
Бо ми подоба є Творця.

Хтось словом ранить, хтось лікує,
Будує хтось, а хтось руйнує.
Хтось в теревенях розтрачає,
А хтось цінує й зберігає.

Цінуй слова, будь обережним,
Бо їх можливості безмежні.
Як зможеш осягнути це -
Їх сила збільшиться Творцем.

Тоді ти зможеш сам творити,
А поки маємо ми вчити -
Що, як, коли слід говорити,
Щоб словом гріть, а не палити,

Щоб лікувать, а не вбивати,
Не заважать, а помагати,
Щоб сповнились живим вогнем
Слова, якими ми живем.

июль 2012

[Panzer.Tolik]

Вона собою торгувала,
І втіх земних ціну пізнала,
Пізнала норови людей,
Що більше схожі на звірей.
Тому її й не дивувала
Юрба, що смерть їй прирікала.
Та в грудях мовчки щось кричало
Коли вона між них стояла
І кару страшную чекала.
Ось стисле серце прошептало:
"Це все. Останнії хвилини
Настали наші, Магдалино"...
А Він сказав: "Хто з вас безвинний,
Хай першим камінь в неї кине".
Юрба замовкла, почекала,
І потихеньку вся розтала.
Вона ж, не вірячи, стояла
Й сльозами спрагу гамувала...
І поки натовп не розтав
Він на піску щось малював.
Вона мовчала, Він мовчав,
Закінчив, озирнувся, встав.
"- То що, ніхто не став судити
Із тих, що прагнули убити?
- Ніхто. Лишився тільки Ти.
- То й я не буду. Можеш йти."
І ще сказав, щоб не грішила.
Вона мовчала і не сміла
Щось відповісти, тільки в грудях
Відстукотіло: "Більш не буду".

август 2012

[Panzer.Tolik]

* * *
Закадрили кедра, кудри окаймили,
Сняли кадр на пленку - в календарь пустили.
В квадратуре улиц на стене колышит
Кедр иголки-солнца, и поет чуть слышно.

* * *
Вокруг туман,
..Мешают клочья
....Увидеть даль.

То не туман,
..Я знаю точно -
....Заботой длань

Мой огнь хранит от бури лютой,
Но я страдаю почему-то.
Не видя ни руки, ни боя,
Минутой близости томлюсь.
Защитник мой, я тоже воин,
В бою тебе я пригожусь!

И даже тут
..В тумане
....Я

Храню
.. Огонь свой
....Для тебя.

[Panzer.Tolik]

Лучики Солнца - брызги из глаз твоих -
Тут же сменяет тайной Луна.
Ты - моя радость. Ты - моя гибель.
Ждет ли меня с тобой судьба одна?