Любимые стихи

[Радослав]

Поклик
(характерницький Спас)

Чуєш? З темних віків голос тисячі лір
Вистилає дорогу у даль.
Він злітає із прірв до безпам'ятства гір
І дзвенить, мов розбитий кришталь.
Ця луна від зірок, із глибинок душі
Все штовхає, все тягне вперед.
І хай бігти по лезу найтонших ножів -
Поклик світу у тиші не вмре.
Крізь палаюче сонце і холод очей,
Крізь пітьму, за якою ніщо.
Не знаходячи в людях реальних людей,
Ти за покликом мусив - ішов.
От стоїш на вершині між диких надій.
Серце знов пропускає удар.
Неможливо, але в перехрестях стихій
Ти пірнаєш у роздуми хмар.
Світ з полегшенням скаже: Нарешті знайшов!
Шлях тернистий крізь три висоти...
Не злякався, не втік, а почув і пройшов -
Отже треба його берегти.
© Вітрова Доця

[Радослав]

Прокинулись якось дорослими,
Й великого вічного простору
Для нас несподівано стало
Так мало, так мало, так мало...
На слові чужому зациклені,
Ув'язнені дивними цифрами,
В словах заховавши печалі,
Ми душі свої витрачали.
Пірнали в світи понад хмарами,
Безглуздо змагались з примарами,
В пустому, не світлому ділі
Шукали неправильні цілі.
Яка б не настала година
Ми бігли кудись без упину...
Буденність тягнула у вири:
Здобутки-медалі-кумири...
Коли ж подивились у дзеркало,
Із суттю до болю роздертою,
В глибинах себе відшукали
Так мало, так мало, так мало...
© Вітрова Доця

[Ardens]

В білому вільному полі
Тихо людина іде.
А у затьмаренім колі
Десь квітка долі цвіте.

І наодинці з собою
Вічний торуючи шлях,
Слухає дивно з журбою
Приспів знайомий в вітрах.

Якби пізнати що буде,
Якби прийняти б усе,
Може й існує це чудо –
Той хто прийде і спасе.

Але рукою й ногою
Шлях заповідано нам,
В щирім союзі з любов’ю
Божий відтворити храм.

Так не чекай ти прозріння,
Хай но і щезнуть хрести,
Тільки прийми ти сумління
Світ свій щоденно нести.

1996 р.

[Ardens]

У экватора жизни сижу у края,
Смыслами, рифмами играя.
Спрашиваю:
«Что же мне сделать хорошего,
Для мира,
Для друзей своих непрошенных?»

Пытаюсь, стараюсь
Найти ожидания.
Светлых стремлений в глуши незнания.
Радуюсь,
Каждой искре хорошего,
Чьей-то душой в мой мир брошенной.

28.07.2013 г.

[Радослав]

[aurora]

Дождик на окне нарисовал?

Вот перевод:

Li te mwa a nan me ak tout flè

Le pli vit ke mwen se tris

Ak yon dwèt sou konpayi asirans lan vè

Se avèk konpayi asirans la dans solèy

[Радослав]

Любить без права на ошибку,
Гореть без дыма и огня,
Шутить серьезно,без улыбки,
И жить нормально без тебя...
Дышать почти без кислорода,
И без кольчуги воевать...
Играть с тоской в одни ворота,
И без тебя-тебя желать...
С надеждой?Да!Но без полёта...
Остаток боли-просто дрожь...
Но верить надо же во что-то?!!
Я верю.Ты еще придешь.
Вопрос другой меня тревожит.
В душе осталась боль пустот...
Скорее быть такое может:
Придешь ко мне,а я не тот..

(ЛАНА)