Реинкарнация присутствовала в раннем христианстве

[Кайвасату]

Сообщение от Сергей Назаревич

Да, и более того, вспомните "Сефир Иецира" -- ремя существовало и для Бога, так как -- не сотворил он все сразу а сперва небо в обидн день, потом твердь земную, а на шестой день вообще отдыхал....
То понятно, что те, кто себя сейчас непонятно почему именуют християнами, очень далеко ушли в своих измышлениях от Первоисточников.

Да, христиане отрицают влияние времени на бога, т.к. тогда он получается не вечный...

[Marsel]

Меня интересует данная тема, и я стараюсь изучать ее на сколько это возможно. У меня вопрос ко всем участникам обсуждения данной темы. Кто читал книгу Деминой "Тайна которая в Вас самих"? Там есть доказательства реикарнации, а также они есть в книге "Прошлые жизни нынешние сны" Дениз Линн.

[Кайвасату]

Сообщение от Marsel

Меня интересует данная тема, и я стараюсь изучать ее на сколько это возможно. У меня вопрос ко всем участникам обсуждения данной темы. Кто читал книгу Деминой "Тайна которая в Вас самих"? Там есть доказательства реикарнации, а также они есть в книге "Прошлые жизни нынешние сны" Дениз Линн.

Доказательств реинкарнации полно, но вот не все они научны и потому не всеми принимаются, хотя некоторыми и начные не принимаются в силу консерватизма мышления. Тема же посвящена именно существованию реинкарнации в раннем христианстве. Вы можете что-то добавить по этой теме? Пока мы доказали лишь то, что это учение присутствовало в раннем христианстве только у Оригена и его последователей и было впоследствии осуждено в 543 году поместным константинопольским собором, чье решение закрепил вселенский собор 553 и последующие вселенские соборы.

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Кайвасату

Доказательств реинкарнации полно, но вот не все они научны и потому не всеми принимаются, хотя некоторыми и начные не принимаются в силу консерватизма мышления. Тема же посвящена именно существованию реинкарнации в раннем христианстве. Вы можете что-то добавить по этой теме? Пока мы доказали лишь то, что это учение присутствовало в раннем христианстве только у Оригена и его последователей и было впоследствии осуждено в 543 году поместным константинопольским собором, чье решение закрепил вселенский собор 553 и последующие вселенские соборы.

Вы знаете, что-то или существует, или не существует.
От того, что кто-то начнет отрицать того, что было, это что-то, как событие, как объективно существующая в прошлом реальность, не перестанет существовать.
Вы же не задаетесь вопросом -- существовало ли оно. Вы задаетесь вопросом -- остались ли где-нибудь письменные свидетельства об этом.
Понимаете в чем разница? Что, если Вы не найдете доказательств для себя ЭТОГО, оно перестанит быть фактом? Отнють нет.
Но Вам нужны доказательства которые могли бы утешить Ваш Разум.
И что? ...

Вся история прошлого, Вся Ваша личная история, Вся история Миров, запечатлена в скрежалях Вашего Сердца.
Только загвоздка в том, что недоступны Вам ОГНЕНЫЕ ПИСЬМЕНА!
Вот в чем вся суть вопроса.
Живая Этика учит не только ЧИТАТЬ, но и ПИСАТЬ.
Откройте СВОЕ СЕРДЦЕ для УЧЕНИЯ ЖИВОЙ ЭТИКИ.
И получите ОТВЕТЫ даже на еще не заданые ВОПРОСЫ.
....только этот ПУТЬ ведет к пониманию ПУТИ.

А осознавши ПУТЬ, Вы увидете Целостную Картину Миров.
И увидете то ВАЖНОЕ МЕСТО, которое в этой картине занимает НАСТОЯЩЕЕ УЧЕНИЕ ХРИСТА, именуемое Вами "ранним християнством".
И увидете логику ПУТИ КАЖДОГО.

Смерть -- это река, отделяющая РАЗЛИЧНЫЕ берега жизни.
И если есть ПУТЬ, то есть и МОСТ, соединяющий эти берега.
Конечно, безумцы пытаются переходить РЕКУ СМЕРТИ вброд.
И унесенные быстрым течением, теряют ПУТЕВОДНУЮ НИТЬ КАРМЫ.
Но это уже из другой истории.

[Кайвасату]

Сообщение от Сергей Назаревич

Вы знаете, что-то или существует, или не существует.

Ну, если не касаться теорий квантовой физики, то да

От того, что кто-то начнет отрицать того, что было, это что-то, как событие, как объективно существующая в прошлом реальность, не перестанет существовать.

Но может исчезнуть из памяти людей или быть удалена из источников хранения информации, так что узнать о нем можно будет лишь тому, кто преодолел рамки времён.

Вы же не задаетесь вопросом -- существовало ли оно. Вы задаетесь вопросом -- остались ли где-нибудь письменные свидетельства об этом.
Понимаете в чем разница?

Конечно.

Что, если Вы не найдете доказательств для себя ЭТОГО, оно перестанит быть фактом? Отнють нет.
Но Вам нужны доказательства которые могли бы утешить Ваш Разум.
И что? ...

Мне не нужны доказательства для утешения моего разума, он гладок как поверхность озера в безветрянную погоду Доказательства нужны для убеждения других, с целью востановления истины.

[Marsel]

На счет доказательств существования реинкарнации в раннем христианстве можете почитать интересную информацию у Александра Логинова "Апостол Павел и учение о перевоплощении" . Вот выдержка "нам известно, что в главных текстах христианства евангелиях Нового Завета, есть неоднократные указания на перевоплощение (Евангелие от Марка 9:11-13, Евангелие от Матфея 17:10-13, Евангелие от Иоанна 9:1-3,341). О многократном существовании человека сообщается в Евангелии от Фомы (см. ниже), тексте, возникшем раньше канонических евангелий, не позже середины I века н. э. Также известно, что гностики, игравшие значительную роль в первые столетия христианства (например, один из гностических учителей начала II века - Валентин, выдвигался на должность епископа Рима), были сторонниками перевоплощения. Самыми ранними (50-60-е гг. I века н. э.) каноническими текстами христианства являются послания апостола Павла. В них отражены религиозные взгляды первого поколения учеников Христа. Именно эти послания могут ответить на вопрос: было ли в первичном варианте христианской традиции учение о перевоплощении? Во-первых, следует сказать, что до своего обращения Павел принадлежал к фарисеям, признававшим перевоплощение."

[Amarilis]

Сообщение от Кайвасату

Пока мы доказали лишь то, что это учение присутствовало в раннем христианстве только у Оригена и его последователей и было впоследствии осуждено в 543 году поместным константинопольским собором, чье решение закрепил вселенский собор 553 и последующие вселенские соборы.

А так же это учение присутствовало в Евангелиях не признанных официальной христианской церковью. В 20 веке археологами найдены такие документы.

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Кайвасату

Доказательства нужны для убеждения других, с целью востановления истины.

Если СЕРДЦЕ человека закрыто, если ДУХ сидит в клетке из предрасудков и ханжества, то ... что Вы ему докажете?
Да, этот ФОРУМ посвящен УЧЕНИЮ ЖИВОЙ ЭТИКИ, и если в сердце у человека живет УЖЭ, то, поверьте, ему ничего не нужно доказывать!

Познать большее? Да, сие желание может быть очевидно. Но для этого не нужно использование каких-то "манускриптов", подлинность которых ВСЕГДА будет под сомнением.

Мне видется оптимальнее эта дискусия под другим ключем.
Современное християнство попами и им подобными настолько исковеркано, что от учения ВЕЛИКОГО ДУХОВНОГО УЧИТЕЛЯ мало что осталось.
Когда мы говорим про "раннее християнство", мы говорим именно про настоящее УЧЕНИЕ ХРИСТА, очищенное от маразма и маразматиков.
ДУХОВНЫЙ УЧИТЕЛЬ в наших сердцах, и именно это позволяет нам видеть УЧЕНИЕ.
И реинкарнация занимает в нем немаловажное место.
Вот про это можно вполне продуктивно и подискутировать!

И сие имеет смысл, так как наступают времена ВЕДИЧЕСКОГО ХРИСТИЯНСТВА!
И одна из основ его логично должна быть ЖИВАЯ ЭТИКА.

[Сергей Назаревич]

В дополнение к предыдущему посту приведу цитату:

ГАИ
1969
112. (М. А. Й.). Учение Жизни предназначено для всех. Поэтому нельзя ожидать, чтобы выдано было сокровенное. Многое дано завуалированно, но его надо уметь распознать. Да, существуют в сокрытых надежно книгохранилищах рукописи и книги, содержащие в себе Знание, не доступное массам. Крупицы его можно найти и в книгах библиотечных, но только крупицы. По некоторым параграфам книг Учения можно видеть, как осторожно касаются они того, что сокровенно. Могу в утешение сказать, что хотящий Знания получит его, если пройдет испытания, дающие право на вход.

Истинно говорю Вам:
Сначала было СЛОВО.
И слово это было ЖИВИ!

[Кайвасату]

Сообщение от Сергей Назаревич

Если СЕРДЦЕ человека закрыто, если ДУХ сидит в клетке из предрасудков и ханжества, то ... что Вы ему докажете?

Капля камень точит,
и дорога покоряется идущему.

Да, этот ФОРУМ посвящен УЧЕНИЮ ЖИВОЙ ЭТИКИ, и если в сердце у человека живет УЖЭ, то, поверьте, ему ничего не нужно доказывать!

Но речь не о них...

Познать большее? Да, сие желание может быть очевидно. Но для этого не нужно использование каких-то "манускриптов", подлинность которых ВСЕГДА будет под сомнением.

Ну не всегда

Вот про это можно вполне продуктивно и подискутировать!

практика показывает, что подобные диалоги с православными обычно весьма непродуктивны из-за догматической неприклонности православных.

[Кайвасату]

Сообщение от Marsel

На счет доказательств существования реинкарнации в раннем христианстве можете почитать интересную информацию у Александра Логинова "Апостол Павел и учение о перевоплощении" . Вот выдержка "нам известно, что в главных текстах христианства евангелиях Нового Завета, есть неоднократные указания на перевоплощение (Евангелие от Марка 9:11-13, Евангелие от Матфея 17:10-13, Евангелие от Иоанна 9:1-3,341). О многократном существовании человека сообщается в Евангелии от Фомы (см. ниже), тексте, возникшем раньше канонических евангелий, не позже середины I века н. э. Также известно, что гностики, игравшие значительную роль в первые столетия христианства (например, один из гностических учителей начала II века - Валентин, выдвигался на должность епископа Рима), были сторонниками перевоплощения. Самыми ранними (50-60-е гг. I века н. э.) каноническими текстами христианства являются послания апостола Павла. В них отражены религиозные взгляды первого поколения учеников Христа. Именно эти послания могут ответить на вопрос: было ли в первичном варианте христианской традиции учение о перевоплощении? Во-первых, следует сказать, что до своего обращения Павел принадлежал к фарисеям, признававшим перевоплощение."

Всё это ивестно. Как и то, что
1) эпизод с Илией христиане отрицают как подтверждающий
реинкарнацию.
2) гностиков они считают заблудшими душами и они для них не авторитетны
3) апокрифические евангелия они считают подделками
4) фарисеи верили в воскресение мертвых (как и христиане), но не реинкарнацию.

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Кайвасату

Капля камень точит,
и дорога покоряется идущему.

бсолютно согласен!

Сообщение от Кайвасату

Но речь не о них...

А могут ли быть ЗДЕСЬ не такие? СЛУЧАЙНЫЕ? ... если даже да, то... стоят ли они разговора?

Сообщение от Кайвасату

Ну не всегда

Сомнение -- это такая вещь, что присутствует всегда, где правит бал РАЗУМ.
Только СЕРДЦЕ не знает сомнения, ибо живет оно ВЕРОЙ В ЛЮБОВЬ!

Сообщение от Кайвасату

практика показывает, что подобные диалоги с православными обычно весьма непродуктивны из-за догматической неприклонности православных.

Различайте так называемых "православных християн" и настоящих ПравоСлавных, к коим очень надеюсь относить и себя!

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Кайвасату

4) фарисеи верили в воскресение мертвых (как и христиане), но не реинкарнацию.

Почитайте книгу профессора Каганця "Пшениця без Кухоля" где он очень подробно это исследует.
Там он точно показывает чем отличается СВЕТЛОЕ ВОСКРЕСЕНИЕ В ХРИСТЕ с ВОСКРЕСЕНИЕМ ФАРИСЕЕВ.
Кстати -- ортодоксальная церковь именно по фарисейчски и считает сие!
Виденье фарисеев -- это восстание зомби из гробов, которым будет возвращено с возможностью всех телесных утех и так далее.. (... ух... прям фильм ужасов!)
Особенно меня шокируют 72 девствиницы из Корана.

УЧЕНИЕ ДУХОВНОГО УЧИТЕЛЯ совсем про другое.

[Кайвасату]

Сообщение от Сергей Назаревич

А могут ли быть ЗДЕСЬ не такие? СЛУЧАЙНЫЕ? ... если даже да, то... стоят ли они разговора?

Да они тут есть, это предствители современного христианства.
Стоят ли они разговора? Думаю, что да.

Различайте так называемых "православных християн" и настоящих ПравоСлавных, к коим очень надеюсь относить и себя!

Я-то различаю, но они-то нет...

[Кайвасату]

Сообщение от Сергей Назаревич

Почитайте книгу профессора Каганця "Пшениця без Кухоля" где он очень подробно это исследует.
Там он точно показывает чем отличается СВЕТЛОЕ ВОСКРЕСЕНИЕ В ХРИСТЕ с ВОСКРЕСЕНИЕМ ФАРИСЕЕВ.
Кстати -- ортодоксальная церковь именно по фарисейчски и считает сие!
Виденье фарисеев -- это восстание зомби из гробов, которым будет возвращено с возможностью всех телесных утех и так далее.. (... ух... прям фильм ужасов!)
Особенно меня шокируют 72 девствиницы из Корана.

УЧЕНИЕ ДУХОВНОГО УЧИТЕЛЯ совсем про другое.

А в электронном виде есть? Я не говорю, что нет разницы между христианским воскресением и фарисейским, но, насколько я в курсе (а в курсе я не очень), фарисейское воскресение всё равно не реинкарнация.

[Юрий Болотов]

Сообщение от Сергей Назаревич

Почитайте книгу профессора Каганця "Пшениця без Кухоля" где он очень подробно это исследует.
Там он точно показывает чем отличается СВЕТЛОЕ ВОСКРЕСЕНИЕ В ХРИСТЕ с ВОСКРЕСЕНИЕМ ФАРИСЕЕВ.
Кстати -- ортодоксальная церковь именно по фарисейчски и считает сие!
Виденье фарисеев -- это восстание зомби из гробов, которым будет возвращено с возможностью всех телесных утех и так далее.. (... ух... прям фильм ужасов!)

Между фарисеями был некто, именем Никодим, один из начальников Иудейских.
2 Он пришел к Иисусу ночью и сказал Ему: Равви! мы знаем, что Ты учитель, пришедший от Бога; ибо таких чудес, какие Ты творишь, никто не может творить, если не будет с ним Бог.
3 Иисус сказал ему в ответ: истинно, истинно говорю тебе, если кто не родится свыше, не может увидеть Царствия Божия.
4 Никодим говорит Ему: как может человек родиться, будучи стар? неужели может он в другой раз войти в утробу матери своей и родиться?
Иоанн гл 3
На "восстание из гробов" не похоже ни разу

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Юрий Болотов

На "восстание из гробов" не похоже ни разу

...Вам известно, что Форисеи -- Это одно из направлений иудаизма?
Потому, стоит ли брать неиудейские источники?
В книге "Зогар" много чего описывается -- почитаейте, если будет возможность. Она точно есть в оригинале в бейт-кнесет что возле "Стены Плача".
Глупо делать перевод её на русский...

А само учение Фарисеев в сравнении с християнством очень не плохо проанализировал профессор Каганець в своей монографии "пшеница без кухоля".
скачать можна здесь

Сообщение от Книга Ігоря Каганця [URL="http://observer.sd.org.ua/news.php?id=9125"

«Пшениця без куколю»[/url] ]
10. Палінгенезія, тобто реінкарнація

Це питання надзвичайно хвилює сучасну людину, проте на нього не дають ясної відповіді ні наука, ні релігія. Наш буденний досвід свідчить про те, що людина не пам’ятає своє попереднє життя, з чого робиться поспішний висновок, що вона втілюється лише один раз. У той же час усім зрозуміло, що відсутність пам’яті — це не аргумент, адже людина багато чого не пам’ятає. Наприклад, кожен з нас колись народився, проте ніхто про це не пам’ятає (приблизно до трьох років у дитини взагалі відсутня довгострокова пам’ять). Урешті-решт, ми навіть не пам’ятаємо, що їли кілька днів тому.
З іншого боку, достеменно відомо, що з цього загального правила бувають рідкісні винятки: науково зафіксовано, що деякі люди досить ясно пам’ятають важливі моменти свого попереднього життя в іншому тілі. Частіше зустрічаються випадки туманного передчуття свого попереднього існування, з яким ми спонтанно стикаємося в різних незвичайних ситуаціях і змінених станах свідомості, передусім у своїх снах. Найчастіше спогади про попереднє існування трапляються у маленьких дітей, проте в міру дорослішання наша земна метушня всі ці спогади успішно стирає.
1.1.1. Самоочевидність реінкарнації

Факт багаторазового втілення людського духу (реінкарнація) протягом багатьох тисячоліть у народів усього світу вважався аксіомою — істиною, яка не потребує доведення. Інша річ, що вона по-різному інтерпретувалася різними народами: аборигенами Австралії та ескімосами Гренландії, давніми єгиптянами і греками, аборигенами Бразилії і Нової Зеландії, індо-арійцями і кельтами, японцями і українцями. Проте всі ці етнічні варіації об’єднує тверде переконання в наявності причинно-наслідкового зв’язку: життя людини у майбутніх утіленнях залежить від життя в попередніх утіленнях. Українські козаки казали так: «Хто помре рабом у цьому житті, той народиться рабом у наступному».
Факт багаторазового втілення був самоочевидним для Ісуса Хреста і апостолів, тому не потребував з його боку спеціального пояснення. Згадайте хоча б євангельське оповідання про сліпонародженого: «А коли йшов, побачив чоловіка, який був сліпим від народження. Запитали Його учні, кажучи: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився? Відповів Ісус: Ані він не згрішив, ані його батьки; але — щоб виявилися на ньому Божі діла» (Ів 9.1—3). Яким чином міг згрішити чоловік, що вже народився сліпим? Очевидно, що причина його нинішнього стану могла бути в його минулому житті — в попередньому втіленні його духу. Тобто апостоли поставили коректне запитання і отримали на нього чітку відповідь. Якби запитання було безглузде, то відповідь могла б бути приблизно такою: «Некмітливі! Які гріхи міг здійснити він ще навіть не народившись, щоб бути покараним за них сліпотою? Як може людина до народження бути покараною за свої гріхи?»
А ось фраза Хреста з Нагірної проповіді: «Яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мт 7.2). Це не що інше, як точне формулювання закону карми. Він передбачає багаторазове втілення, бо протягом одного життя описаний вище принцип справедливості реалізується далеко не завжди. З іншого боку, якщо Хрестос учив, що ми зобов’язані розплатитися за свої злі вчинки, то це передбачає, що у нас має бути можливість виправити свої гріхи якщо не в цьому, то в наступному житті.
В Євангелії є спеціальний точний термін, який позначає багаторазове втілення — це παλινγενεσίαабоπαλιγγενεσίας, читається«палінгенезія», що перекладається з гелленської як «багатократне народження», старослов’янською — «пакибитіє»: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії (тобтопід час наступних втілень) стократно одер*жите і життя вічне успадкуєте» (Мт 19.28—29). Термін «палінгенезія» використовували гелленські (давньогрецькі) філософи, зокрема Платон і Піфагор, для позначення сáме реінкарнації.
1.1.2. Історична розвилка

Уявлення про палінгенезію є природним для людини. Без нього втрачається цілісність розуміння нашого світу, він стає чимось незрозумілим, хаотичним, несправедливим і жорстоким, а людське життя перетворюється на суцільний стрес і страх перед смертю. І навпаки: багаторазове втілення духа є єдиною природною концепцією, яка просто і логічно розв’язує всі проблеми долі, шляху, гріха, кари, воздаяння, благодаті, здібностей, талантів тощо.
Нагадаємо, що корені арійської ідеї багаторазового втілення сягають 55 ст. до н. е., коли народилася Гіперборійська традиція — система високих знань божественного походження. Ці знання передавалися з уст в уста, а коли почали забуватися, то були записані на різних мовах арійського кореню. Наприклад, на санскриті чотири тисячоліття тому зафіксовані такі ведичні терміни, як «атма» — земна психіка, «тваринна душа», яка вмирає після смерті тіла; «дживатма» (жива атма) або, скорочено, «джива», — «жива душа», «безсмертна духовна сутність», яка розвивається шляхом багатьох земних утілень-інкарнацій. Подібне зустрічаємо в латинській мові: «anima» — земна психіка, «тваринна душа», звідси «animal» — тварина; «spiritus» — дух, «жива душа».
Багатьох дивує подібність підходів і навіть термінів у східній (індоарійській) і західній традиціях: розділення на душу і дух, близькі за звучанням українське «жити», санскритське «джіті» і гелленське «ζωὴ» (дзое), позначення «тваринної душі» санскритським «атма» і латинським «аніма» тощо. Проте інакше й не могло бути, адже згадані фундаментальні поняття Гіперборійської традиції існували ще тоді, коли індоєвропейська спільнота була єдиним арійським етносом і говорила однією мовою.
Лише через 5 тисячоліть антитезою до арійської концепції палінгенезії стала фарисейська концепція одноразового втілення, яка згодом перекочувала в юдохрістиянство і суттєво вплинула на вчення християнської церкви. Переломним моментом вважається П’ятий вселенський собор, який відбувся у 553 р. у Константинополі і проходив за активного втручання імператора Юстиніана. На цьому соборі було засуджено вчення Орігена про передіснування людської душі та її повернення до єдності з Богом. Це було непряме заперечення палінгенезії. Щоправда, папа римський відмовився брати участь у цьому соборі, а коли пізніше він підтвердив рішення собору, то при цьому не згадав анатему (буквально — «відокремлення», «відсічення») щодо вчення Орігена. Так що питання про Орігена насправді залишилося відкритим, що визнає і «Католицька енциклопедія»: «Чи була накладена анатема на Орігена та його вчення? Багато учених умів вважає, що була, і така ж кількість це заперечує; більшість сучасних дослідників або перебувають у нерішучості, або відповідають непевно».
Та хоч би як там було, але після згаданої історичної розвилки офіційна богословська думка в основному розвивалася в напрямку ігнорування палінгенезії, хоч повсякденна християнська практика її визнавала. Проте маємо розуміти, що за інших політичних обставин з таким же успіхом могла перемогти ідея багаторазового втілення — і тоді вона стала б ключовим догматом ортодоксального християнства. Але якщо не палінгенезія, тоді що? На цю тему в Євангелії є одне надзвичайно важливе оповідання.
1.1.3. Воскресіння живих і «воскресіння мертвих»

Подія відбувається в Єрусалимі незадовго до Хрестових смерті та воскресіння: «23. Того дня приступили до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його, 24. кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, хай його брат візьме жінку його і дасть потомство братові своєму. 25. Було у нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи дітей, залишив дружину свою своєму братові; 26. так само й другий і третій — аж до сьомого. 27. Після всіх померла й жінка. 28. Тож у воскресінні котрого з сімох буде вона дружиною? Бо всі мали її» (Мт 22.23—2. «34. Ісус відповів їм: Сини цієї епохи женяться й виходять заміж. 35. Ті ж, що удостояться осягнути тієї епохи й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж, 36. та й вмерти вже не можуть, тому що вони є рівними ангелам і є синами Бога — воскресіння сини сущі» (Лк 20.34—36).
Цей невеличкий фрагмент Євангелія володіє величезною інформаційною насиченістю, тож проаналізуймо кожне його речення.
● 23. У ті часи в Юдеї були дві найбільші ворогуючі партії: садукеї і фарисеї. Перші визнавали лише п’ятикнижжя Мойсея (Тору), другі — інші старозавітні тексти та усне передання. Фарисеї вчили про «воскресіння мертвих«: неначе після смерті душа-психіка кожної людини потрапляє в «шеол» — своєрідний «накопичувач душ», «царство тіней», «ад». Там вони перебувають в якомусь напівсонному стані очікування воскресіння, яке відбудеться тоді, коли прийде Месія — раб Єгови — і відновить земне юдейське царство — «Царство небесне» (оскільки воно матиме небесну підтримку). Тоді будуть створені копії тіл всіх померлих, в які повернуться їхні колишні душі-психіки, тобто будуть відновлені їхні земні особистості з усією пам’яттю, рисами характеру, здібностями тощо. Тут же відбудеться Страшний суд, після якого праведники будуть вічно блаженствувати в юдейському царстві Месії, а грішники будуть зі своїми тілами вічно горіти в пеклі.
Образом пекла була «геєна» — глибокий яр Гінном на південній стороні тодішнього Єрусалима (сьогодні це майже центр міста), куди скидали міські нечистоти, трупи страчених злочинців і вмерлих тварин. Для боротьби зі сморідом і захисту від зарази тут постійно горів вогонь, тому це місце назвали «геєною вогненною».
Підтвердження своєму вченню про «воскресіння мертвих» фарисеї знаходили в книгах Йова (19.25), Ісаї (26.19) і Даниїла (12.2), а також у Псалмі 15.10. Садукеї відкидали це вчення, оскільки не вважали згадані джерела «канонічними».
● 24—28. Бажаючи прилюдно дошкулити фарисеям, садукеї представили Ісусу малоймовірну, а проте юридично бездоганну ситуацію, в якій намагалися показати абсурдність фарисейського вчення про «воскресіння мертвих». Справді, якщо воскреснуть мертві зі всіма своїми характерами, емоціями і життєвими прив’язаностями, то вони не лише можуть захотіти відновити колишні стосунки між чоловіками і жінками, але й будуть зобов’язані це зробити для виконання закону Мойсея.
● 34—36. Хрестос відповідає садукеям, що насправді в майбутньому все буде зовсім не так, як вони думають. Люди майбутньої епохи, які спроможуться воскресити свої тіла, набудуть фізичного безсмертя і, за прикладом Ісуса Хреста, стануть синами Божими. Відповідно, стосунки між чоловіками та жінками «тієї епохи» (гелленською αἰῶν — еон, ера, епоха, юга) суттєво відрізнятимуться від стосунків «цієї епохи», принаймні в юридичних аспектах.
— Але що Хрестос мав на увазі під воскресінням?
Лише те, що Він незабаром сам здійснив — перетворив своє тіло на тіло з вищими можливостями. Справді, якщо до воскресіння Хрестове тіло просто було фізично здоровим і витривалим, то його нове — прославлене тіло — дозволяло проходити крізь стіни і миттєво пересуватися у просторі. Тобто воскресіння (гелленською ἀνάστασις) — це перетворення фізичного тіла, переведення його на вищий рівень функціонування з суттєво досконалішим володінням можливостями нашого земного світу. Якщо звичайне тіло, отримане від батьків, накладає на втілений людський дух значні обмеження, то тіло воскресіння дозволяє людині діяти без фізичних обмежень. Прославлене тіло стає тріумфом Царства Божого, тобто боголюдського стану гармонійного поєднання божественного і земного, досягнення якого є головною метою істинного хрестиянина.
Можна сказати, що прославлене тіло відрізняється від звичайного тіла так само, як спеціально зшитий на конкретну людську фігуру костюм відрізняється від костюму, який нам видали зі складу готового одягу. Справді, адже фундаментальні параметри нашого звичайного тіла визначаються передусім генетикою наших батьків і їхнім психофізичним станом у момент зачаття — фактично при втіленні дух бере те, що йому дають. А от прославлене тіло є повністю «підігнаним» під особливості втіленої духовної сутності, тому воно зручне для неї і дозволяє їй діяти без обмежень звичайного тіла.
Проте для здійснення такої трансформації треба духовно і фізично зростати в палінгенезії, поступово покращуючи людську породу, розвиваючи культуру тіла як храму Святого Духа і неупинно плекаючи в собі Царство Боже, яке з маленького зерна виростає в могутнє дерево. А для цього треба докласти чимало особистих зусиль, адже «Царство Боже здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, схоплюють його» (Мт 11.12). Осягаючи Царство Боже, треба передусім оволодіти вірою — найпотужнішою силою у Всесвіті: «Щиру правду кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: Перейди звідси туди — і вона перейде; і ніщо не буде для вас неможливим» (Мт 17.20). Людина, яка осягнула стан Царства Божого, трансформує своє фізичне тіло і долає обмеження, які зазвичай накладає на нас цей земний світ. Для людини з тілом воскресіння вже немає нічого неможливого, бо вона за прикладом Хреста і згідно з його обіцянкою (Лк 20.36) стає боголюдиною і Божим сином.
— У чому різниця між Хрестовим ученням про «воскресіння живих» і фарисейським вченням про «воскресіння мертвих»?
При поверховій подібності, яку згодом використав ворог в інформаційній війні проти хрестиянства, ці вчення насправді розрізняються як день і ніч, як життя і смерть:

№

Хрестове вчення про воскресіння живих

Фарисейське вчення про воскресіння мертвих

1
Для досягнення воскресіння за прикладом Ісуса Хреста потрібні особисті зусилля
Воскресіння досягається волею Єгови за участю Месії — раба Єгови
2
Воскресіння досягають лише ті праведники, що пішли за Хрестом і осягнули боголюд*ський стан Царства Божого
Воскресіння досягають і праведні, і грішні. Щоб стати праведником і досягнути вічного щастя в земному царстві Месії, досить ретельно виконувати заповіді Єгови (Втор. 6.25)
3
Воскресіння здійснюється доро*слою людиною під час її земного життя шляхом фізичної трансформації
Воскресіння здійснюється відразу ж після виходу душ-психік померлих із шеолу — «царства тіней»
4
Перед воскресінням відбувається втілення достатньо досконалої духовної сутності, яка формує досконалу психіку
Воскресінню підлягає не дух, а психіка померлого, незалежно від рівня її досконалості («біоробот» не має втіленого духу, лише психіку)
5
Для досягнення духовної досконалості людині потрібно прожити багато життів, з кожним разом стаючи все правед*нішою і святішою
Після смерті людська психіка не змінюється, а перебуває в пасивному стані очікування, аж доки не буде пробуджена Єговою
6
Для досягнення майбутнього воскре*сіння людям треба готувати майбутній генофонд, постійно покращуючи генетику своїх нащадків
Генофонд нащадків не має жодного впливу на якість тіла воскресіння — все залежить від того, чи захоче додатково обдарувати своїх рабів Бог Авраама, Ісаака і Яакова
7
Для того, щоб з кожним земним утіленням ставати все досконалішим і нарешті спромогтися воскреснути, треба щоразу залишати після себе істинні знання і високу культуру — «послання для майбутнього себе»
Наступне земне життя людини після воскресіння її психіки залежить лише від її одноразово прожитого попереднього земного життя, незалежно від того, щó вона залишить після себе

Фарисейське вчення передбачає воскресіння психічних оболонок давно померлих людей, хоча насправді ці оболонки за кілька днів після смерті фізичного тіла починають розкладатися і за якийсь час остаточно вмирають (ключовими тут є 3-ій і 40-ий день). Тобто фарисеї вчили про воскресіння того, чого вже немає, — справді, «воскресіння мертвих».
З Євангелія знаємо, що Хрестос тричі воскрешав померлих людей: сина наїнської вдови (Лк 7.11), дочку Яіра (Мк 5.22, Лк 8.41) і Лазара (Ів 11.1), який з цих трьох пробув мертвим найдовше — 3 дні. Але протягом цих кількох днів тілесної смерті їхні душі-психіки ще повністю зберігалися, тож після воскресіння їхні особистості не зазнали пошкоджень. Хрестос це навіть не називав смертю: «Увійшовши, каже їм: Чому метушитеся і плачете? Дівчина не померла, а спить» (Мк 5.39); «Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його» (Ів 11.11). Тобто, за цією логікою, Хрестос здійснив воскресіння живих, а не мертвих.
Про суттєву різницю між «воскресінням мертвих» і воскресінням живих свідчить і розмова між Хрестом і Мартою, сестрою Лазаря (Ів 11.23—25): «Каже їй Ісус: Твій брат воскресне. Мовить до Нього Марта: Знаю, що воскресне при воскресінні, останнього дня», тобто Марта сказала, що знайома з вченням фарисеїв про воскресіння «останнього дня» — у день Страшного суду. На що Хрестос їй заперечує: «Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, житиме».
Сам Хрестос також воскрес на третій день (а не «останнього дня»), з повним збереженням своєї психіки, тобто пам’яті та характеру. Але Хрестове воскресіння якісно відрізнялося від трьох описаних вище воскресінь: по-перше, Він воскрес сам без сторонньої земної допомоги; по-друге, Він воскрес у трансформованому, прославленому тілі. Саме таке воскресіння — ВОСКРЕСІННЯ ЖИВИХ — Хрестос залишив своїм послідовникам як приклад для наслідування. «Воскресінням мертвих» Він не займався.
— Але ж у церковному «Символі віри» говориться «очікую воскресіння мертвих»...
Після того, як християнська церква відкинула палінгенезію і відповідно євангельську ідею воскресіння живих, їй нічого не залишилося, як прийняти фарисейську доктрину «воскресіння мертвих». Наприклад, згідно з православною «Популярною біблійною енциклопедією» архімандрита Никифора (1891): «Воскресіння мертвих полягатиме в тому, що душі померлих знову поєднаються з колишніми тілами» (стаття «Воскресіння мертвих»). А ось сучасна редакція: «Перед кінцем світу Ісус Хрестос, супроводжуваний ангелами, знову прийде на землю в славі. Тоді всі, по Його слову, воскреснуть з мертвих, тобто відбудеться чудо, у якому душі померлих людей повернуться в їхні тіла, що вони мали до смерті, і всі померлі оживуть» (з сайту УПЦ КП). Те ж саме сьогодні стверджують католики, протестанти і ортодоксальні юдеї (щоправда, в останніх не Хрестос — син Божий, а Месія — раб Єгови).
Раніше те ж саме навчали фарисеї. Дивовижно, але за іронією долі християнська церква, відкинувши палінгенезію, проповідує вчення тих, кого Хрестос називав «дітьми диявола» (Ів 8.44) і «лукавим кодлом» (Мт 12.39), вважаючи їх найбільшими ворогами людини на її шляху до Царства Божого. Проте такий неприродний стан довго не триватиме. Християнський світ стоїть на порозі метанойї (оновлення), тож незабаром ідея палінгенезії посяде центральне місце у теорії і практиці, а у хрестиянський «Символ віри» буде внесене уточнення: «Вірю у своє майбутнє воскресіння і життя нової ери. Хай Буде!»
1.1.4. Повернення до витоків

Ще раз наголосимо, що палінгенезія (реінкарнація) — це перевтілення духу з формуванням нової психіки. Лише у надзвичайно рідкісних випадках (здебільшого, при раптовій смерті) психіка не розпадається після смерті людини, а перевтілюється разом з духом — і тоді відбувається явище метемпсихозу, після якого людина більш чи менш чітко пам’ятає своє попереднє життя.
В якості грубої аналогії уявіть собі, що життя — це сеанс роботи на комп’ютері. Після перезавантаження оперативна пам’ять («психіка») стирається, а зберігається лише те, що записане на вінчестері («дух»). Проте при неправильному (аварійному) завершенні сеансу фрагменти оперативної пам’яті зберігаються у вигляді незатертих тимчасових файлів і можуть вплинути (як позитивно, так і негативно) на хід наступного сеансу — «у наступному житті» комп’ютера.
Сьогодні ми маємо всі підстави повернутися до первинних уявлень про палінгенезію людського духу, адже вони відповідають не тільки вченню Хреста і науковій картині світу, але й нашому вродженому відчуттю правди.
Наші предки прагнули, щоб ми їх перевершили в осягненні Царства Божого. Сьогодні ми маємо ті можливості, яких вони не мали, тож зобов’язані виправдати їхні сподівання. Оскільки вони — це ми у попередніх втіленнях. А наші нащадки — це ми у наших наступних втіленнях.
1.1.5. Критерій істини

По їхніх плодах, отже, пізнаєте їх.

Матвій 7.20

Істинне все, що продуктивне.

Гете

Концепція одноразового втілення є руйнівною, оскільки неминуче призводить до уявлень на кшталт «після нас хоч потоп» з повною безвідповідальністю і байдужістю до того, що людина залишає після себе на Землі. Сам же цей світ стає похмурим, несправедливим, жорстоким і нелогічним. Для того, щоб хоч якось пояснити вроджені відмінності між людьми з погляду різних схильностей, талантів, здоров’я, краси, а також наявність зла і страждань, юдействуючі теологи висунули концепцію відначальної зіпсованості людини через «первородний гріх». При цьому люблячого і милосердного Бога-Отця, Вишнього і Святого, вони, згідно з фарисейськими уявленнями, перетворили на примхливого рабовласника, який з незрозумілих причин одним дає блага, а іншим не дає.
І навпаки: прийняття євангельського вчення про реінкарнацію-палінгенезію формує в людях відповідальність перед своїм майбутнім, грядущими поколіннями і навколишнім природним середовищем. Світ, в якому діє палінгенезія, є добрим і справедливим, а його Творець є люблячим і милосердним — таким, яким він відначально був в арійській традиції і яким є у Хрестовому вченні.
Сучасні дослідники феномену палінгенезії підтвердили прадавню істину, що людина за рідкими винятками перевтілюється в рамках свого роду, свого народу і своєї Батьківщини. Тому варто завжди пам’ятати, що у наступному втіленні ми отримаємо те, що залишили після себе:
— якщо залишимо після себе здорових дітей, то народимося в здорових тілах;
— якщо залишимо після себе чисту природу, то народимося в земному раю, а не на смітнику;
— якщо залишимо після себе культуру, то народимося в світлі і знатимемо, хто ми, звідки прийшли і куди йдемо.
1.1.6. Дерзайте, діти Бога!

Головна мета людини — осягнення Царства Божого, тобто стану поєднання божественного і земного як в кожній особистості, так і в усьому суспільстві. Приклад нам подав Ісус Хрестос, тому Його наслідування — це найголовніше правило хрестиянства. «Бути хрестиянином — це, власне, не що інше, як наслідувати Ісуса Хреста у людській природі, в міру свого покликання», — пише св. Василій Великий. «Станьмо подібними до Хреста, бо Він став подібний до нас. Зробімося богами задля Нього, бо Він став людиною задля нас», — закликає св. Григорій Богослов. У результаті людина має стати боголюдиною, а людська спільнота — боголюдством (расою четвертого психоінформаційного рівня). Очевидно, що цього неможливо досягнути протягом одного життя — лише в палінгенезії.
Тому людина, яка всупереч Євангелію і здоровому глузду відкидає палінгенезію, насправді відкидає можливість осягнення Царства Божого і висловлює недовіру всьому тому, що пообіцяв Хрестос у Добрій Новині, ігнорує Його втілення і принесене Ним світло знань, зневажає Його служіння, страждання, смерть і воскресіння.
Людина ж, яка визнає реальність палінгенезії, відкриває для себе перспективу стати подібною до Хреста. Тоді вона стає сонячним арієм, адже арій — це людина, яка сміливо обрала шлях боголюдського перетворення, плекання культури і збереження навколишньої природи. І вона отримає гідну винагороду за свою віру, сміливість і наполегливість: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії у сто разів більше одер*жите і життя вічне успадкуєте» (Мт 19.28—29).
Ми продовжуємо рухатися за Ним у палінгенезії. Нова арійська раса народиться в процесі наслідування втіленого Сина Божого, який прийшов у наш світ 2 тисячоліття тому і відомий під іменами Хрестос, Галілеянин, Назарянин, Син людський. І хай на цьому шляху нас не зупинять ні страх, ні перешкоди, ні сумніви, ні сама смерть: Дерзай, сину! Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Царство Боже здобувається силою, і ті, що докладають зусилля, схоплюють його!
1.1.7. Духовна війна проти Хреста

Початок інформаційної війни визначити неможливо, і це дає певні переваги агресорові. Але парадокс полягає в тому, що якщо жертва нападу встигне усвідомити, що проти неї ведеться інформаційна війна, то отримані агресором на початковому етапі переваги можуть обернутися проти нього самого.

«Філософія інформаційної війни»[1]

Ісус Хрестос започаткував перехід людства на вищий рівень життєдіяльності, показавши особистим прикладом шлях до Боголюдства. Його вчення дало потужний імпульс для розвитку, передусім європейських народів (простір розселення євро*пейців майже збігається з простором поширення християнства). Для того, щоб підірвати їх конкурентоспро*можність, потрібно було послабити їхній зв’язок з Учителем. Для цього була застосована зброя найвищого рівня ефективності — духовна: християн майже переконали в тому, що Хрестос був юдеєм.
Ефективність такого кроку важко переоцінити. Уявіть собі ситуацію, коли під час війни вдається переконати армію, що її полководець походить з ворожого табору і взагалі завжди симпатизував противнику. Для армії це буде глибокосяжний підрив її боєздатності та дезорга*нізація, причому без жодного пострілу.
Подібне сталося і з християнством, головним ідеоло*гічним противником якого з самого початку були носії юдейського світогляду (ними були не обов’язково юдеї за походженням, нерідко це були т. зв. «юдеї по вірі», «юдействуючі»). Для підриву життєспроможності конкурентного для них християнського світогляду система*тично просувалася і просувається теза про єврейські корені Хреста. Але це робиться тільки в середовищі неєвреїв, оскільки для своїх культивується протилежна теза — Хрестос не був юдеєм.

[1] Расторгуев С. П. Философия информационной войны. — М.: Вузовская книга, 2001. — С. 138.

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Кайвасату

А в электронном виде есть?

...чесно говоря -- звучит кощунственно...
УЧЕНИЕ ХРИСТА серебряным огнем горит в нашем сердце.
И огонь этот "...не от мира сего", а потому его трудно представить в электронном виде....
Хотя если что-то, что невозможно для Духа и для Мысли?...
Единственный вопрос -- ЗАЧЕМ!

[Кайвасату]

Сообщение от Сергей Назаревич

...чесно говоря -- звучит кощунственно...

Да я вообще-то про Вашего профессора

[Сергей Назаревич]

Сообщение от Кайвасату

Да я вообще-то про Вашего профессора

Во --- выше я подал ссылки и один небольшой разделчик как раз по теме топика...