[Коммунарец]

Людська душа

Людська душа…Яка ж ти нескінченна!
Нема межі, ні в чому і ніколи -
але при всій багатогранній змозі,
твій шлях єдиний є і незворотній.
Так, начебто вважають, що хтось здатний,
змінити щось в тобі - та рації не має,
і кривиться душею той, хто темряви не знає.
Але для когось ти, як на долоні наче,
і справжній ліс з дорогою, і сине море…
А хтось вважає, що душа неначе,
єдиним шляхом підвладна і спокусам,
на прикрість, або неймовірне щастя,
на жаль, до себе ти, не так критична.
Ти критику не полюбляєш - хто б ще знав,
з’являєшся ні з чого ти, із глибини
якщо захочеш – то злетиш у небо,
в глибинах всесвіту когось шукати.
Сказав би, як майстриня, на всі руки
аби хто знав, на що ти ще спроможна.
Ніхто не може зрозуміти, як це можна…
Здається в якусь мить, що вилетиш із тіла,
або втечеш у п’яти з переляку швидше.
Хто б знав, чому такі всі душі різні?

Загадка незбагненна - бо той ліс навколо,
але не для того, в кого все, як на долоні…