[Panzer.Tolik]

- Покайтесь, сірі і убогі!
Бо ви нікчемні і малі.
- А я кажу, що ви є Боги,
Подоба Божа на землі
- Ти хто такий? Супроти Бога
Чого бунтуєш ти серця?
- Я не бунтую, а дорогу
Їм вказую лиш до Отця.
- На вигляд наш, та дивні речі
Говориш. Йдеш супроти нас.
З жерцями прагнеш ворожнечі?
Синедріон вже не указ?
Завіт отців забувся може?
Покайся, бо віддам суду.
- Я говорю веління Боже,
За нього я й на смерть піду.
Юо, істинно, якщо за правду
Життя положить будь-хто з нас,
Душа його за те назавжди
Дар вічний має в небесах.
- Безумець ти, лише священство
Високу волю може знать.
- До Бога шлях не в духовенстві,
У серці можна відшукать.
- То, кажеш, що жерців не треба?
- На світі різні є жерці.
Одні життя дають і небо,
А інші пекло, світ мерців.
Хто грішний сам, судом лякає,
Правдивий в рай зве в небеса.
Що серце людське наповняє,
То те у неї на вустах.