[Olex]

ТРИ ВОРОНИ, Т.Г.Шевченко.

1
Крав! Крав! Крав!
Крав Богдан крам,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.

2
Я в Парижі була
Та три злота з Радзівіллом
Та Потоцьким пропила 11.

3
Через мост идет черт,
А коза по воде:
Быть беде! Быть беде!

Отак кричали і летіли
Ворони з трьох сторон, і сіли
На маяку, що на горі
Посеред лісу, усі три.
Мов на мороз, понадувались,
Одна на другу позирали;
Неначе три сестри старі,
Що дівували, дівували,
Аж поки мохом поросли.

1
Оце тобі, а це тобі.
Я оце літала
Аж у Сибір: та в одного
Декабриста 12 вкрала
Трохи жовчі. От, бачите,
Й є чим розговіться!
Ну, а в твоїй Московщині
Є чим поживиться?
Чи чортма й тепер нічого?

З
Э... сестрица, много;
Три указа накаркала
На одну дорогу... 13

1 На яку це? на ковану?
Ну, вже наробила...

З
Да шесть тысяч в одной версте
Душ передушила... 14

1
Та не бреши, бо тілько п'ять.
Та й то з фоном Корфом 15.
Ще й чваниться, показує
На чужу роботу!
Капусниця! закурена!..
А ви, мості-пані?
Бенкетуєте в Парижі,
Поганці погані!
Що розлили з річку крові
Та в Сибір загнали
Свою шляхту 16, то вже й годі,
Уже й запишались.
Ач, яка вельможна пава...

2 і З
А ти що зробила??

А дзуськи вам питать мене!
Ви ще й не родились,
Як я отут шинкувала
Та кров розливала!
Дивись, які! Карамзіна 17,
Бачиш, прочитали!
Та й думають, що ось то ми!
А дзусь, недоріки!
В колодочки ще не вбились,
Безпері каліки!..

2
Ото, яка недотика!
Не та рано встала,
Що до світа упилася...
А та, що й проспалась!

1
Упилася б ти без мене
З своїми ксьондзами? —
Чортма хисту! Я спалила
Польщу з королями;
А про тебе, щебетухо,
І досі б стояла.
А з вольними козаками
Що я виробляла?
Кому я їх не наймала,
Не запродавала?
Та й живущі ж, проклятущі!
Думала, з Богданом
От-от уже поховала,
Ні, встали, погані,
Із шведською приблудою...
Та й тойді ж творилось!
Аж злішаю, як згадаю...
Батурин спалила,
Сулу в Ромні загатила
Тілько старшинами
Козацькими... 18 а такими,
Просто козаками,
Фінляндію засіяла 19;
Насипала бурта 20
На Орелі... на Ладогу
Так гурти за гуртом
Виганяла та цареві
Болота гатила.
І славного Полуботка
В тюрмі задушила.
Отойді-то було свято!
Аж пекло злякалось.
Матер божа у Ржавиш
Вночі заридала.

3
И я таки пожила:
С татарами помутила,
С Мучителем 21 покутила,
С Петрухою 22 попила
Да немцам запродала.

1
Та ти добре натворила:
Так кацапів закрепила
У німецькі кайдани —
Хоч лягай та й засни.
А в мене ще, враг їх знає,
Кого вони виглядають?
Вже ж і в крепость завдала,
І дворянства страшну силу
У мундирах розплодила,
Як тих вошей розвела;
Все вельможнії байстрята!
Вже ж і Січ їх бісновата
Жидовою поросла.
Та й москаль незгірша штука:
Добре вміє гріти руки!
І я люта, а все-таки
Того не зумію,
Що москалі в Україні
З козаками діють.
Ото указ надрукують:
«По милості божій,
І ви наші, і все наше,
І гоже, й негоже!»
Тепер уже заходились
Древности шукати
У могилах... бо нічого
Уже в хаті взяти;
Все забрали любісінько.
Та лихий їх знає,
Чого вони з тим поганим
Льохом поспішають?
Трошки, трошки б підождали,
І церква б упала...
Тойді б разом дві руїни
В П ч е л е 28 описали...

2 i 3
Чого ж ти нас закликала?
Щоб на льох дивиться?

1
Таки й на льох. Та ще буде
Два дива твориться.
Сю ніч будуть в Україні
Родиться близнята.
Один буде, як той Гонта,
Катів катувати!
Другий буде... оце вже наш!
Катам помагати —
Наш вже в череві щипає...
А я начитала,
Що, як виросте той Гонта,
Все наше пропало!
Усе добре поплюндрує
Й брата не покине!
І розпустить правду й волю
По всій Україні!
Так от бачите, сестриці,
Що тут компонують!
На катів та на все добре
Кайдани готують!

2
Я золотом розтопленим
Заллю йому очі!..

1
А він, клятий недолюдок.
Золота не схоче.

3
Я царевыми чинами
Скручу ему руки!..

2
А я зберу з всього світа
Всі зла і всі муки!..

1
Ні, сестриці. Не так треба.
Поки сліпі люде,
реба його поховати,
А то лихо буде!
Он бачите, над Києвом
Мітла простяглася,
І над Дніпром і Тясмином
Земля затряслася.
Чи чуєте? Застогнала
Гора над Чигрином.
О!.. Сміється і ридає
Уся Україна!
То близнята народились,
А навісна мати
Регочеться, що Йванами
Обох буде звати!
Полетімо!..
Полетіли
Й летячи співали:

1
Попливе наш Іван
По Дніпру у Лиман
З кумою.

2
Побіжить наш ярчук 24
В ірій їсти гадюк
Зо мною.
3
Как хвачу да помчу,
В самый ад полечу
Стрелою.