[Радослав]

Андрей Любка (сборник "Дотик словом")


У тобі грає циганська музика, якесь безкінечне радіо,
У твоєму голосі — неіснуючі материки, на яких живуть кочові племена.
Вісім демонів рвуться тобі з очей, аби повизбирувати
Пахучі зернята кави, аби станцювати навколо вогнища.
Між твого волосся надимаються паруси, дерев’яні щогли,
Скриплять старі велосипедні колеса, із твоїх губ
Можна збирати пісок і водорості, луску риби і древні монети.
У твоїх руках — старовинні мапи і кольорові метелики,
Фрукти й індійські прянощі, браслети зі слонової кістки.
Серце твоє — сурма на замковій вежі, опівнічні лови, погоні,
Сотні свічок, канделябри і мідні бильця королівського ложа.
Шкіра твоя — дзеркала, оксамит і олія зелених оливок,
Персики й сливи, налиті сонцем, вино із потрісканих амфор.
Дотик твій вартий битви, пісні або молитви, лиш на гірських
Вершинах квіти подібні знайдеш, сни маєш сплетені з хвої,
Вітру і ніжних обіймів.