[Ardens]

В білому вільному полі
Тихо людина іде.
А у затьмаренім колі
Десь квітка долі цвіте.

І наодинці з собою
Вічний торуючи шлях,
Слухає дивно з журбою
Приспів знайомий в вітрах.

Якби пізнати що буде,
Якби прийняти б усе,
Може й існує це чудо –
Той хто прийде і спасе.

Але рукою й ногою
Шлях заповідано нам,
В щирім союзі з любов’ю
Божий відтворити храм.

Так не чекай ти прозріння,
Хай но і щезнуть хрести,
Тільки прийми ти сумління
Світ свій щоденно нести.

1996 р.